Туди вернутись неможливо.
Хіба по нитці Аріадни.
Повітря всапується жадно.
І ти, моє, – відверто й хтиво.
Змінилось все до невпізнання,
І налаштованість инакша.
Побилася терпіння чаша.
І побут йде безперестанно.
Клубок оце вже розмотався.
Й жива напрочуд парадигма.
Вже сотню мають літа й зими.
По нитці буду я вертався.
6.01.2024
