Мені в ч/б чогось простіше.
там тільки світло, я і тінь.
І десь між віями блукають вірші,
Слова торкаються колін…
Я, знаєш, стала забувати,
вдихати, не тремтіти, не іти
Моє - солодке і глибоке,
твоє - не має берегів
На цьому місці мала б бути крапка,
А перед нею - хепіенд
Та ми ще й досі вносим правки
Тут маска, титр і йдемо в ЗТМ..
