Збентежене серце
Озветься, озветься…
А вир почуттів
Все несеться, несеться…
Воно все чекає,
Саме десь блукає.
До кого прилине
Не знає, не знає…
Та знає що вільне,
Як вітер, як вітер…
Куди ж тую волю
Подіти, подіти…?
Коли лиш солодкі
Тенета полону
Віщують те щастя
До скону, до скону…
