У це́рковці старій,
де вітражі на вікнах –
як вхід ув інший світ,
криштальний, мов сльоза,
де лілія в руках
Пречистої розквітла
і розілляла сяйво
по древніх образах…
У це́рковці старій,
де духмяні́є ладан,
де мироточить серце
під мантри молитов,
стою самотньо в тиші,
дрібна і безпорадна,
віддавши грішну душу
під цей святий покров.
І так мені незвично,
відречено-блаженно
у церковці старій,
що світлом розцвіла!..
Мов білосніжний голуб
сідає на рамено
й рука Христова ніжно
торкається чола.
Торкає серця та душі!!! Так зворушливо Наталочко! Твоя поезія завжди прекрасна! Читаю і зачитуюся нею! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Мирного неба нам і Перемоги!!!
і в пам'ті зринув мій
Читаю і зачитуюся нею! 
