Громи гриміли й вітри роздирали
Маленький човен, що по морю плив.
Десь там глибоко є Нептуна зали,
А нагорі не мешало все злив.
По морю буйнім флот старий, обдертий
Кидають хвилі ніби доміно,
Лиш пан Еней завзятий і упертий
Сміється з того горя всеодно.
Кляне богів і молить одночасно.
Нептуну, каже: копу грошей дасть.
Еол з вітрами пробудивсь невчасно -
У бурі цій так легко нам пропасть.
Нептун під морем чує часті сльози,
Його угіддя піняться пливуть:
Чому сьогодні в мому царстві грози?
Хто вирішив перекопати путь?
Та що йому до людської проблеми?
Нехай хитає вітер поміж хвиль!
Тут не стоїть ніякої дилеми:
Здоровий сон - це максимум зусиль.
Вітри розбили флот увесь троянський,
І весь народ під хвилями втонув.
І пан Еней - старий герой римлянський,
Про Вічне Місто навіть не почув.
