Хоч ясно у бутті моїм,
І гарно за вікном,
Та душу смуток непокоїть
І думки про́йняті великим злом
Усмі́шці моїй зараз гріш ціна
Ще й щирість слова геть не та…
Чому плекаю постать люті?
Чому не розкладу я все по суті?
У світі де мене не може бути
Присутня ясність у словах
Гніздо розлюченості й злоби
Згоріло би ще на початках
Ядром образ моїх
Та сердцем непорозумінь
Завжди були і будуть
Страхи залишитись однім
