Твої слова, немов зів'ялі квіти
Розсипляться, та до землі впадуть.
Згадай той день: сміялись, наче діти,
Але могли щомиті спалахнуть.
Так швидко та невпинно все горіло,
Вогонь з'їдав не тільки нас обох.
Усе навкруг тоді за мить зітліло.
Ми стерли тисячі годин, років, епох.
