( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ'')
М.: Відкрию мого серця думи вірчі. Сьогодні. Вам.
Вкладу чотириряддям їх у вірші. Чи вдасться нам
Зі слів зіткати полотно довіри? Гадаю так.
І хай єднає правду, світ без міри, в міцний кулак!
Г.: Я серцем Ваші думи зустрічаю. Такі тремкі.
Хай правди світло душі нам єднає. Біжать рядки…
І не торкнуться їх слова фальшиві. В час непростий,
Та не злякають ні вогонь, ні зливи, ні буревій.
М.: Січуть мене вітри палючі. Й добре. Таке життя.
Пісок засипав серця вічі. Вкотре. А дум лиття
Наповнить глек душі по самі вінця. Несу його,
Щоб не пролити - на шляху ж полінця, буття мого ...
Г.: Я знаю, як воно буває в житті, і як пече.
Коли ніхто не підставляє в бутті своє плече,
Коли далеко край коханий, твій світ, твоя рідня.
Коли ятрить на серці рана, від бід, гірка щодня.
М.: Плечей багато, вірних та надійних. Могутніх крил.
На них зіпруся. На черлено-рідних. З останніх сил.
Себе впізнаю. Зачерпну наснаги зі слів простих.
Залишу на листках відбиток саги. В словах живих.
Г: Ні, не зміліє джерело наснаги, як крила є.
Вам - моє вірне серце, і повага, й плече моє:
Нехай слабке воно не буде зайвим у грізний час,
Хай слово щиросердне поєднає у дружбі нас.
Марія Дребіт - Галина Онацька
19.07.2021 Португалія - Україна
фото з нету
