На купку попелу падає сльоза
Й до тла уламки щастя догорають,
Переплівшись мов та гнучка лоза,
Журба і лихо душу обпікають
-«Де дім мій, мамо?»- стиха хлипало дитя,
А вона розгублено дивилась в синю даль.
Війна залишила лиш тривожне ниття
І безмежну у серці печаль.
