В настрої прокинувсь вранці,
За роботу взявсь Мартин:
Почепив на дверях в рамці
Гарне слово «КАРАНТИН».
Хотів ще додати дещо,
Щоб було, як оберіг…
Із цих пір проклята теща
Вже не ступить на поріг!
А дружина, як сказилась:
-Мою маму не пускать?
Та таке і в сні не снилось,
Щоб командував тут зять!
Відкидай погані звички,
Ненависть тебе заїсть,
Мама в масці, в рукавичках,
Не зараза це, а гість!
Подивись на себе, хлопче,
Ні в ворота ти, ні в тин,
Обсервації він хоче!
Обізвався тут Мартин:
-Віспу людство побороло,
Скарлатину, чуму й тиф,
І холера захолола,
Залишився один тип:
Теща - це смертельний вірус
І рятунку тут нема,
В цьому є великий мінус -
Катастрофа світова.
Я в закон додав би дещо:
Вихід в зятя є один -
Ізоляція від тещі
І довічний карантин!
Посміхнули, як завжди. Чудово!
Бідні тещі, вони ж не всі заслужили на карантин та ізоляцію. Несправедливість!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зате зять відчуває себе переможцем, хоч таким способом, не порушуючи закону, зміг відплатити тещі! Щиро дякую, Світланочко, за такий гуманний коментар! Дуже рада Вашому візиту!