По краплі, по крупинці, по зернинці,
В віночок я сплету усі слова.
Тобі я подарую наодинці,
Про кого пам"ять ще в мені жива.
Слова від мого серця - діаманти,
Любов їх освятила недарма,
Бо вірність у любові є - гарантом,
Колись душа їх вибрала сама.
Цей клад душі безцінний, непідкупний,
Не знаю, чи ти зможеш зберегти,
Чи хватить віри ці слова збагнути,
Чи здатен в це повірити вже ти?
Чому ж в душі ти пестиш недовіру?
В очах твоїх побачила печаль.
Відкинь суму, все треба мати вміру,
Зніми з очей своїх сумних вуаль.
Я поряд із тобою - посміхнувся,
Мабуть, повірив все ж в мої слова.
І як завжди, до мене пригорнувся...
Хай ця любов завжди нас зігріва.
