слова хрустіли як торішній хмиз_
тремтіло тіло зайве поміж інших_
до сонця руки, але сходи - вниз,
де з кожним кроком сутінь все густіша_
>
вдає присутність на узбіччі гри
душа, спустошена вогнем чужої віри_
голодна паща чорної діри
наївні знаки на холодній шкірі_
>
зів’ялі маки майорять в очах,
завмерлі тіні на щербатих стінах
благословляють подолати шлях
стихаючим фальшивим голосінням_
