Доторкнуся я серцем до болю.
Заберу його більшу частину.
Ти мене не побачиш. Це доля…
Хоч кохаю і каюся, винна.
Бачу наскрізь тягучу безвихідь
Б’ється в скроні і душить грудину.
Потерпи, пережди. Ще засвітить…
(Я тебе у біді не покину).
Своїм тілом твоє знов прикрию:
Від дощу, снігопаду і вітру.
Лід душі розколю, відігрію.
Біду з аркуша гумкою витру.
Повернися до світла з розпуки,
Покажу до любові дорогу.
-Чуєш, річки бурхливої звуки?
Відпусти, хай несуться тривоги.
-Ти гадав вже зима, а не літо
І майбутнє саваном накрите?
Розіллється проміння над світом,
Прийде щастя, вдягнувшись у свиту!
