Вона була, як дощик, теплий дощ...
Вона була цікава і незнана...
Вона була чудова і жадана...
Вона була... Їй спокій не тривож.
Ішла собі сама по кришталю...
Ішла, не відчуваючи дорогу...
Ішла у безвість, вдалеч від порогу...
Ішла з словами і сльозами: "Я люблю...
Весь світ, такий далекий і німий...
Весь світ, такий шалений і незрячий...
Весь світ, такий холодний і гарячий...
Весь світ..." Слізьми його умий...
Вона ішла й несла своє дитя,
Щоб його світ забрав без вороття
