Листопад підкрався на м'яких лапах,
Старий понівечений кіт.
В туманнах осінніх зникає
Його обірваний слід...
Розгублений, трохи лякливий
Нечутно по клуням блука.
Дощами течуть його очі
І його постать крива.
Він, немов привид, витає
В сірості мертвих днів.
Книга життя пустує,
Повита пилом мохів.
