Малює Осiнь Вереснем полотна,
Гойдають Мiсяць з Сонцем стислi днини,
Вiдходить легко фарба та спекотна
Вдягаючи природу у кофтини.
А в домi, де панує Мир та Спокiй
Горить в руках робота цвiту сонця -
Це наймолодша - Таня кароока,
Жде-виглядає гостей iз вiконця
До неї завiтає нинi Щастя,
А з ним прийде Любов та Розумiння,
Здоров'я, Успiх, Радiсть, що роздасться
Вже завтра нею iншим поколiнням
Прийдуть Достаток й Щирiсть, всi Таланти,
Прийде Бажання Вчитися й Дiлитись -
Вони iз нею давнi друзi, знайте
Й сьогоднi, вкотре, прийдуть залиши́тись!
Щоби радiти з нею кожнiй днинi,
Наповнювати змiстом «своє» й «ваше»,
Жертовно вiддаватися родинi
Зi щирих жмень вкладати «моє» в «наше»
В долонях зберiгати сяйво тишi,
Розтоплювати серцем леду брили,
У вишиття вдягти дитячi душi
Та з джерела Тепла набрати сили.
Вiтання це хай жи́вить все Життєве!
Хай наповня Тебе неспинним Дивом!
Радiй, твори... хай навiть i миттєве
У океанi справ, живим приливом!
15.09.2018 Портуалiя
