Вибір зроблено. Плач не плач,
Та скоритися мусиш долі,
Надкушений з медом калач
Бува, часом, стає у горлі.
Озираєшся навкруги,
Кричишь серцем крізь будні: "Де ти?!"
Вони йдуть, - роки - вороги.
Метушнею святість роздерти.
Коли солодко - не радій,
Коли гірко - це ще не лихо.
Серце й розум ведуть двобій...
Душа молиться тихо - тихо.
...ловвенько, Дарино! 
