То не вікно, то драбина небесна
Нею спускаються зорі по хмиз
Це трохи підло і трохи нечесно
Місяць лампадкою в небі повис
Він учепився руками в орбіту
Своїм теплом заколисує штиль
Так би і людям спокійно горіти
Свічкою ніжною в поросі миль
Так би й мені непохитно стояти
Зорям би вперто рубала дрова
Місяцю дала б окраєць хати
Той коло сонячного вікна. Небо!
Чи можу тебе прохати,
Словом хай стане вода жива?
