Пошана тому хто, як корінь вгризався,
Пошана тому хто, як стриж не ламався.
Хто в йоту хоча би на мить поступався,
рабом і холопом в віках залишався.
Лиш той хто, як лев і слабий опирався,
до самих висот той, як Сокіл здіймався.
Коли ж він, як птаха в польоті, тримався,
Собою по праву народ той пишався.
І навіть хто падав та все ж піднімався,
Народ той заслужено в славі купався.
