А Лютий весну покохав
І обіймав, і цілував
Та ж згубила бідолаху
Лютий чуть не втратив страху
А весна собі гарцює,
Кого хоче то й цілує
Лютий вже про те не чує
Оженився і на весні
Каже - Добре ото мені.
Ні лютити і робити,
Людям капості не буду,
Може й мало жити буду
Свою весну не забуду.
Заховаюсь з нею в буду,
А таки ще буду, буду...
