Ти зачекай, я зазирну в очі,
Яскравий блиск, сховався в куточку,
І мерехтить, як зіроньки вночі,
Ти затримайся, на хвилиночку.
Я пригадую, йду по стежині,
У обіймав, так гаряче, ніжно,
У колючій здригалась малині,
По кропиві, ти ніс обережно.
Стиглі ягоди….устами їли,
По одненькій, на двох смакували,
Та й коханням, серця напоїли,
Ніч дрімала й разом ночували.
Ароматом п`янило повітря,
Сонце кинуло, перші промінці,
Тож прикрило свіже густе віття,
Ми щасливі, раді прогулянці.
Коли бігла, спідниця догори,
Роси срібні викупали ніжки,
Ти кричав, - Постій, поговори,
Давай тут побудемо ще трішки.
Враз сховався, вже спогад у очах,
Як сьогодні, я все пам`ятаю,
Не важливо, ну й що, ми вже в літах,
Тебе любий, все життя кохаю.
Час не спиниш, посріблені коси,
Та у грудях, подих, ще молодий,
Хай єднає багрянцева осінь,
Все ж ти поглядом, весну розбуди.
2000р
ID:
767323
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.12.2017 17:43:05
© дата внесення змiн: 31.07.2024 20:09:03
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
