Сорочку шовком вишила мені
Моя красива і невтомна мати:
Фіалки ніжні, квіти весняні…
О, так ніхто не вміє вишивати.
Я одягну її в найкращий день:
Нехай позаздрять горді сірі будні.
Вінок сплететься в хаті із пісень,
Жалі і смуток кануть у безодню.
Сорочку мама вишила мені –
Нехай Господь пошле їй ще здоров’я.
Бо що без неї значимо в житті?
А з нею ми, як чайки з синім морем.
Спитайте сиріт, як то в самоті
Без ніжної зостатися матусі –
Як без очей в жорстокій темноті,
Як одному у лютій завірюсі.
Шануймо їх, допоки є вони,
Щоб не каратись потім наодинці,
Бо відплатять нам дочки і сини.
О, збав Господь, від отаких «гостинців».
