І кожне наше прощання безбожно ріже
На відчайдушні вчинки не стає сили
Ти дивишся в очі, а кожна рана ще свіжа
Лише би нам світло раптом не загасили.
І кожна остання зустріч краде світанки
Вже не врятують вино чи горнятко кави
Коли ти поїдеш, не доживу й до ранку
Коли ти вже їдеш, забери мою душу лукаву.
