| |
| Перевірка розміру |
|
|
|
honeypot
|
Над прірвою…
Над прірвою звисає це життя,
Зусиллями натягнуті канати,
І сил здається просто вже нема,
Й не хочеться все їх так відпускати.
Здивовано для когось не мені,
Роботою себе лиш закидати,
І вигнати думки із голови,
Моливши мов нікого не кохати.
Депресію роздерти на шмаття,
Й кричати мов немає там нікого,
Два роки як сховалося життя,
Душа десь затаїлася у комі.
Гадаєте що я би не писав,
Як би життя все дарувало крила,
Та заіскрила в серці лиш вона,
Питання! Як вона його відкрила?
Питання що створило хаос цей,
Немов я до очей її прикутий,
Закоханим зробити перший крок,
А потім намагатись все забути.
Кінець таки доводить певний сум,
Як кажуть друзі вічно будеш спати,
Та не поспиш коли вона є сон,
Хоча й за дня його чекати.
Зриваються думки у голові,
Туманять немов хочуть мене з’їсти,
А в мене все іграє в животі,
Не в змозі так поспати і не їсти.
І це завзято клініка одна,
Що на роки у комі потримає,
Коли вона не буде все моя,
Та серце як дурне не відпускає.
І так лише попробуй проживи,
Без неї вже ніяк не уявити,
Дозволити думкам мене убити,
Хоч і кохати щиру не сумну.
16.11.16р. ©А.А. Отченко
ID:
701375
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.11.2016 23:53:22
© дата внесення змiн: 19.11.2016 22:58:31
автор: Андрій Анатолійович Отченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
|
|
| ДО ВУС синоніми |
Знайти несловникові синоніми до слова: ОповзеньЮхниця Євген: - Знайти несловникові синоніми до слова: ВідчуженняEnol: -
|
|
|
Нові твори |
|
|
|
|
Обрати твори за період:
|
|
