***
Душею записую в зошит слова,
Які не промовиш просто,
Як вражень зашкалює градус бува,
Аж серцю від того млосно.
Його відпускаю у неба блакить
До зорь і до сонця світла,
Думки закарбовані словом у мить,
Жену за попутним вітром.
Як сповідь, у Богу призначений лист,
Збираю їх цвіт і попіл,
Вкладаю набутої мудрості зміст
У щойно прожиті строфи.
