Там де ніч пахне цвітом липи,
Де по парах – уже не гра.
Де до дна аромати випив
І сп'янів як у перший раз.
Там, куди не дають білетів, –
Де й доріг, як таких, нема!
Де від щастя – до неба злети,
Що й противитися дарма.
Там, де золотом сяє руно,
Де не чули про слово «лють»,
Де до неба – один цілунок,
Де до раю – одне «Люблю!»
Там від радості не втомились.
Там де хочеться ще і ще!..
Там зустрів я кохання миле –
Синій проліс твоїх очей.
Дякую дуже
Ви праві: кожен психолог скаже, що неодмінно потрібно вертатись у миті перших зустрічей із коханням, аби берегти в душі отой шарм захоплення і... новизни? Якщо із часом, бува, забувається, за що ж ми полюбили своїх половинок, достатньо пригадати ті перші зустрічі і... фокусуватись на них ото намудрував!
Минуле не минає, як писала радянська письменниця 
ВОЛОДЮ, ДЕ ВАШІ НОВІ ТВОРИ?! ТАК ГАРНО ПИШЕТЕ!!! Я ХОЧУ ЇХ ЧИТАТИ!
