Осінні вечором, захрипло,
розіллюсь криком... як самотній...
У полі вітер дише. Видно,
її шукаючи... голодний
вовчара стереже... ягнятко
попробуваши... не спинитись
боявся... голодом упитись...
Коханням ситий.... аж до ранку
від насолоди зводить розум...
якої все чомусь та й мало...
її тепла б та тіла дозу,
солодку наче бджоли жало...
