Це місто для мене вмирає у похоті,
Я надіявся щиро, що ти не така як всі інші,
Я чув від тебе багато казок і повістей,
Я так сподівався що ти, найліпша.
Це місто мертве, як в день так і в ночі,
Тут живуть продажні суки та стукачі,
Сюди не прилітають навіть лелеки на зиму,
Добре хоч в центрі міста виклали плитку пазлами.
Тут похмуро влітку у сонячний день,
З цінного тільки кар’єр де добувають кремінь,
Цілеспрямоване бидло прямує у напрямку смерті,
Вони не вбивали б себе так повільно і вперто,
Якби знали як відразу померти,
Відразу померли б.
Відлуння з минулого тут для трави та сексу,
За кутом стоїть ларьок з презервативами та кексами,
Ним заправляє якийсь грузин по кличці Галілей,
Він нічого не відкривав, просто був перший у місті відкритий гей.
Тут і надалі із розвитку будуть нові притони,
Дороги будуть іти тільки з макових полів,
Перетинай всі ліси і озера, перетинай кордони,
І не згадуй наших, не згадуй своїх богів.
Я колись повернусь, я колись усе це забуду,
Я забуду країну, калину, як пахне бузок,
Я так щиро надіюсь, коли я сюди приїду,
Я побачу наживо, одну із твоїх казок.
ID:
641933
Рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата надходження: 07.02.2016 12:19:18
© дата внесення змiн: 14.02.2016 14:43:12
автор: Віктор Непомнящий
Вкажіть причину вашої скарги
|
добра вам 
