|
Ранок.
Потягнула руку і відчуваю тепло, що сопить біля мене на
подушці. Дивилюсь на губи, не торкаюсь руками, аби не
прогнати сну, а ти пригортаєш мене як кота, і не відкриваючи
очей цілуєш. Цілуєш мої очі, солоні, від гіркої радості
солоні. Куйовдиш моє волосся, дихаєш моїм тілом і кажиш, що
навіть запах у нас спільний. Затискаєш мої плечі, щоб
стерти погані сни, а я малюю твої. Сонце холодне, тому я
відбираю твоє тепло, а ти його не шкодуєш. Тобі добре - мені
добре. Я заварюю каву для тебе, а коли холоне допиваю і
тішусь, що з твоєї чашки. Цитуєш Сафарлі, я читаю Ремарка.
Плануємо вихідні, хоч жодні пдани не збуваються. Б'ємось
подушками, мов діти лоскочемо один одного і я бачу посмішку,
звичну але таку бажану посмішку з ямочками. У нашому ліжку
тепло. У нашій кімнаті сміх. У нашому місті затишно...
1:1.
Ми в програші. Обидва в програші.
Я маю холодний ранок, свідомо відкинуту ковдру аби відчути-
жива, сонце яке ніби жовток у молоці плаває небом,
відсутність кави чи то заборона пити її без тебе, гіркі губи,
заспані очі, плутане волосся, тишу яка ріже вуха...
Я маю все. В мене нічого нема.
У тебе жарко, бузковий ранок, тепла ковдра і тобі від свого
тепла аж млосно, сонце яке ти не бачиш за будинками, розчинна
кава яку ніхто не доп'є, м'ята подушка, ранкова втома,
холодний душ від якого ніхто не спиняє...
Ти маєш все. У тебе нічого нема.
Добре, що ми в програші, добре що прокидаємось у чужих нам
містах, у своїх ліжках але без чужих нам людей. Ми
відіграємось. Я обіцяю.
16:15:07
ID:
624571
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.11.2015 16:19:51
© дата внесення змiн: 05.12.2015 09:33:56
автор: Оліл
Вкажіть причину вашої скарги
|
