Осені... Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Пожовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.
Як колишній лісничий. До відома Лексо. Сон - трава це первоцвіт у лісах Волині і Полісся, коли ще немає навіть трави на поверхні. ...може замість сон - трави варто ...мурава, а замість дерева кропива
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олексо, за насолоду від чудового вірша і прекрасної мелодії, доброго вам дня, радісних вечорів, спокійних ночей, рожевих ранків і всього найкращого...
З повагою Валентина
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Беріть та й насолоджуйтесь, Валентинко! Я ще напишу...