Заснула тиша навкруги.
Замовкнув вітер та присів, втомився.
Дістав із шафи я старі листи,
Та думкам Вашим... мовчки поклонився.
Спасибі Вам, за пам"ять днів старих
Та за рядки, що писані чорнилом.
За прощений, давно забутих гріх,
За те, що називали тільки милим.
Спасибі Вам за зорі серед хмар,
За шелест листя, паркові алеї.
Та за туман, та обриси примар
В забутої у часі галереї.
Листи, листи. Послання з небуття.
Застиглі думки, у полоні часу.
Слова, що нам віщують відбуття
З перону потягу і місце, що без класу.
Розбіглися в просторі, між часів.
Шукали долю, та губили друзів.
Листи писали... із мовчазних слів
Та чули лиш відлуння в лузі.
А зараз тиша. Знов мовчать листи.
Папіру шерхіт, мов труха з поліна.
Дивлюсь в вікно, не бачачи краси
Напоєного вітрами вітрила.
