Допоки ти спиш у м'якому сидінні маршрутки,
Вколисана кадрами літа в мутному вікні,
І сняться тобі у волоссі трави́ незабудки,
Чорничні кущі і гриби на трухлявому пні…
Гірські перевали, розгойдані трелями рі́чки,
Пташиним сопрано, дзюрчанням дрібного струмка,
Призахідне сонце – м’яке, наче полум’я свічки,
Духмяної хвої і диму гірчинка терпка…
Самотні човни на поверхні блискучого плеса,
Немов заговорені мантрою бога вітрів…
Допоки ти спиш і шиплять монотонно колеса,
Комусь ненаситна війна ставить мітку між брів…
І цілиться чітко, а потім – контрольний у скроню
(для більшої певності), жаль-бо не личить війні.
А ти, влаштувавши за мріями ласу погоню,
Так прагнеш себе вберегти від суєтності днів…
І серце вразливе сховати од відчаю й болю
За ширмою власних ілюзій і світу казок,
Немов боячись розбудити примхливицю-долю,
Зламати на дверях реалій іржавий замок…
Та що воно змінить? Війну не під силу збороти,
Фарбуючи дійсність обвуглену в лагідний тон…
Допоки ти спиш, десь у іншому світі – навпроти,
Є ті, що під кулями ревно пильнують твій сон…
Страшні реалії... Дуже крихка ширма...І якби всі за неї ховались, то війська путлєра вже могли б бути біля Києва. І тільки завдяки самовідданості справжніх патріотів - бійців і волонтерів,(а ніяк не генералітету і владі) які віддають життя за наш мирний сон, росіяни отримують належний відпір. Але і у них вже кінчається ентузіазм, сили, бажання і віра. Страшно подумати про можливі наслідки! А ти молодчина, Наталочко - і теми, і подання, і художні засоби - все на вищому рівні!
це механізм самозахисту людської психіки - здібність "ламати іржаві замки реалій" - є такий вислів народний:"...не потішився б, то повісився б"...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда, люба Валю! Десь у своїй душі шукаємо потаємні закутки, куди не проникає сумна реальність... Там завжди почуваємося у безпеці, захищені і умиротворені. Щиро Вам дякую за слушні думки!
Які потрібні і щемні слова, Наталочко! ...ховатись у мріях так солодко, а спробувати б не втікати - просто бути з ними хоч думкою, хоч надією, хоч мовчазною вірою, що все закінчиться нарешті і можна буде мріяти разом!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Допоки ти спиш, не завваживши часу шалений забіг,
Підступна війна подарує ту мітку на лобі й тобі!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ця страшна біда може спіткати кожного з нас, тому частіше треба задумуватися над тим, що ми робимо, щоб запобігти війні. Втікати у світ своїх фантазій (що часто я роблю й сама, щоб забутися і огородити себе від жорстокої дійсності) - не вихід. Адже у скрутну для країни годину навіть молитва стане підтримкою. Дякую, пане Олексо!