Цукрову вату й тополевий пух
Змітають вербні коси в білі клапті,
На сонці вицвілі фонтанів плаття
Тріпочуть не на вітрі, а від рук.
Покірний поні утрамбовує Пейзажку -
Везе дитину менше ще дитя,
У спеку всі думки даються важко,
Чого, на жаль, не скажеш про чуття.
23.05.2015
