Я не кохаю, тому що це не пріоритет
Не займане колискою це місце
Я не люблю, бо все це фарс, миттєвість, нав’язана є гра
НІ, я не цинік гірського кришталю
І запах ночі колихає вітер
Він ніжно грає, а вона не проти….
Коли у паростку з’являється цей образ
Тече цей сік у лоно пра життя
Натхнення і бажання поруч
Любов не є. туди не досягти
Це шлях яким потрібно жити
Але я у розмірі натхнення сподвижнецького болю
Не йду у прірву спільного знаменника буття
І гол забитий у ворота це стимул для майбутньої вистави
Але аж ніяк не стимул для знаходження граалю
І кожен з нас грааль несе в собі
Відкриє він його чи ні-питання це одвічних прометеїв
Та комірчин своєї амбівалентної душі
Епілог (Приспів)
Не шукай кінцевого значення
Не будь апріорі упевненим
Не будуй домівку з догм
А заграй на струні морської хвилі
І відчуй себе багатим як король морський
Грай на струнах бажань
