Слова на музику Віктора Охріменка №67
Розложисті верби, де наше кохання,
Мов доля,
Відзначили перші єдині на світі сліди…
На небі замовкла ота зірка рання,
А роси…
А роси в покоси,
А роси в покоси лягли.
Приспів:
Підемо крізь луки, моя зоре рання,
Обоє,
В цілунку зіллються гарячі вуста у тиші,
Де жайвір відчує із ранку, що він є героєм,
А роси,
А роси з покосів злетять уночі…
Кохання своє на руках принесу до порогу,
Бо доля,
І їй на прощання зігрію жагучі вуста…
І родиться в мене єдине бажання з тобою,
Щоб сяяла вічно,
Щоб сяяла завжди роса.
Приспів.
Розложисті верби, де наше кохання,
Мов доля,
Відзначили перші єдині на світі сліди…
На небі замовкла ота зірка рання,
А роси…
А роси в покоси,
А роси в покоси лягли.
Приспів.
