Мовчи для сотень, тисячів, мовчи.
І лиш для мене мовиш слово.
Ти почуття свої до сонця не топчи,
Воно ж всміхається до тебе веснянково.
Мовчи коли болить тебе до смерті,
І говори лише коли радієш ти,
Бо в радощах мовчать лише уперті,
А ми є спраглі вічної краси.
Мовчи, та всеодно ти заговориш,
Бо нас мовчати учать з пелюшок.
Народжений літати, повзати не може,
Ось так і ми: з дитинства рвемось до свобод.
23.12.14
