СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОГО!!!
Музей під відкритим небом – Меморіал „411 батарея” – це частина нашого спільного горя, частина відваги і доблесті захисників Вітчизни в роки найстрашнішої з воєн. Хіба у цьому є якісь сумніви? Хіба ми забули про надзвичайну ціну нашої Великої Перемоги у далекому !945-му? Хіба стрункі дуби, висаджені ветеранами війни та одеситами у 1958 році, на знак непохитності та незламності сили духу пращурів, потребують якихось пояснень жалюгідних пройдисвітів, що зазіхають вкотре на квадратні метри землі, политої кров”ю і сльозами не одного покоління? Багато запитань виникає, але чомусь відповіді не можемо дочекатися від можновладців на просте запитання: Коли на мапі Одеси і України зявиться узаконений на віки-вічні „Меморіал захисників Вітчизни „411 батарея”, з прилеглими гектарами паркової зони?! Міняються прізвища на табличках у владних кабінетах, а ми знову збираємо підписи під колективним зверненням, з надією бути почутими у спільній справі всенародній – збереженні святинь історичних для нащадків, доки не скоїли лихо невиправне, бо гострі сокири можуть знадобитися і для захисту від тих, хто не сіяв і не саджав, а звик тільки рубати і поїдати чуже, тому й ціни справжньої не знають. Для них, на жаль, існують тільки ціни від продажу землі, переважно у твердій валюті.
Схаменіться!!!
Ще є трохи часу для всіх нас, дуже хочеться в це вірити...
...і рядки вірша самі складаються думками тривожними:
* * *
Шумлять дуби і сумом, і журбою,
Неначе подих грізних тих часів,
Коли Вітчизна кликала до бою
Своїх відважних лицарів-синів.
Шумлять дуби, нагадують про битви
За рідну землю з силами пітьми,
Церковні дзвони кличуть до молитви,
Щоб панував очікуваний мир.
Іде війна жорстока, братовбивча,
Палає схід країни від пожеж,
Диявол добре слабкість нашу вивчив:
Кривавий слід не має навіть меж.
Від горя стогне ненька-Україна,
А боягузи лізуть до гаїв,
Дуби рубають, ставлять на коліна
Народ страждальний, створюють рабів.
Лунає заклик серця волелюбний:
Згуртуєм лави проти хижаків;
Настане день правдивий, світлий, Судний,
Господь почує щирість почуттів.
09.12.14р. Автор Петро Корнійчук
На жаль зараз ще не має більш діючого механізму проти ненажерливих кабінетчиків, як громадські протести. Треба підключати телебачення, газети. Інформацію про такі значущі події кидати в маси. Сил вам для перемоги!!!
Петро Корнійчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль зараз ще не має більш діючого механізму проти ненажерливих кабінетчиків, як громадські протести. Треба підключати телебачення, газети. Інформацію про такі значущі події кидати в маси. Сил вам для перемоги!!!
