високі тополі здіймаються ввись
колихати їх вітер перестане колись
а поки, що гне їх фігуру струнку
і гне їхню спину і шию пянку
їх вітер могутній схиля до землі,
підніме пилюку - втікають джмелі
і все не затихне - не знає жалю,
о вітре облиш їх благаю, молю
та він неустанно - рве лисття із них,
зірвавши усі - лиш тоді аж притих
і впала пилюка - тополі тонкі,
стоять як стояли. Незламні. Стрункі.
