Мені було нелегко жити,
було нелегко і любити,
та я любив і не здавався,
і довго так я повертався,
і довго,довго я любив,
її простенький сміх,
що був забутим ще малим,
забув я очі,темної ночі,
які любив я так давно,
які мене так веселили і мою душу непустили,
на ті страшні гріхи,
які я так хотів зробити,
і свою душу погубити,
її навіки розбити!!!
