А давай покладемось на долю,
Просто так повипробуєм волю.
Не чекаючи дива, чекати.
Не складаючи плани, блукати...
А давай покладемось на серце,
Має ж вийти і так по інерції.
Сніг на голову, вісім див світу,
Позабути й не згадувать літо...
А давай покладемось на очі,
В темноті ж бо лише прошепочем.
Не дивитися більше на вроду
І не бачити смутку природу...
А давай покладемось на душу…
Ти мого, я твого не порушу.
Не жадаючи, сильно хотіти,
Не літаючи, мирно радіти.
А давай покладемось на час,
Може зміниться ще щось у нас.
Несподіванка-краще думок,
Проламає усякий замок.
А давай покладемось на море...
Кожен з нас тут про інше говорить:
Засмагаючи вдягненим, спати,
Непомічено пильністю грати...
А давай покладемось на віру...
Лиш надіятись, бажано вміру
І знеможено вірити в краще
Та приховувать істину нащо?
А давай покладемось на мить...
Ну а раптом вона пролетить?
Не встигаючи погляд знайти,
Через хвильку самому вже йти...
А давай покладемось на нас,
Підсвідомість-це сильний наказ.
Не бажаючи, йти до свого
І невільно здійснити його...
А давай покладемось на всіх…
Найдієвішим тут буде сміх.
У суспільстві все ж легше, ніж сам
Крім думок, ти завдячний словам.
Все ж давай покладемось на долю!
Всі відомі про неї говорять...
Ну а раптом все буде, як хочем,
Ось тоді вже про все поворкочем:)
Можна ще покладатись на відстань,
Я люблю твоє сонячне місто!
І коли я у ньому з’явлюся,
Сподіваюсь на щось, я клянуся..
Тож давай покладемось на долю,
Просто так повипробуєм волю...
