В обійми тиші прагне сердце
Де лишь мереживо думок бринить
До вітру пісні воно спрагле
Де небо обійнявши хмари спить
Туга крилом своїм накрила
Як роси вранішню траву
Струна печалі все бреніла
Не залишаючи тебе одну
В цім холоднім світі
Що часу жертвуе себе
Пропускаючи повз миті
Які лишь в мріях дожене
Та ти сховалася від нього
В дівочої душі кришталь
Де властвуе одне лишь слово
Що величають всі печаль...
