Не вмію я любити так, як ти,
Й не розумію, що є цьому на заваді.
Так хочу в пам’яті хоча би зберегти
Те почуття, що ти в собі ховаєш.
Так боляче, що я не вмію жити,
Так радісно, що ти мене навчиш.
П’ять років – все ж таки різниця,
Й мої невміння ти мені простиш.
Цей трепет, ці хвилинки щастя,
Ця біла заздрість в тим, що кращий ти.
Роки ідуть – мені це здасться,
Щоби до тебе серцем дорости.
10. 04. 2002р.
