А ти зі мною граєшся, як з мишкою:
Відпустиш - знов спіймаєш за хвоста...
То ніжно обізвеш мене "Малишкою",
То кривиш, мов з відразою вуста...
І знов спіймаєш лапою когтистою,
Аж цяпає слина із язика...
А потім із усмі'шкою барвистою
В собі включаєш знову "мужика".
Так день за днем... Уся спина вже зранена,
У серці міцно гострий зуб засів,
Від болю і кохання затуманена,
Хвалю тебе на сотні голосів...
Аж раптом-бац! Запрошення зі стрічкою,
Щоб розділити з вами щастя день...
І я босоніж по снігу зі свічкою
Іду до храму знищених смирень...
гарно, Любо! В обране, як і самого автора! "цяпає" і нас на Чернігівщині має дещо інше значення: давати щось скупо, чи цяпати ложкю з миски, коли вже нічого нема: до сліз в пам'ятне останнє в голодний 1947-й...(читайте "Що таке - зло"
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Олексо, за такий розгорнутий коментар! У нашій місцевості 'цяпає' -капає. Пішла до Вас у гості, читати.