Плаче пізня осінь за вікном,
Листопад листи свої збирає.
Вітровій нещадним помелом
Для зими дороги промітає.
Темні хмари вкрили горизонт,
Сірі дні, в яких не видно тіней,
Вже й не знаєш - дійсність це чи сон,
Чи, як завжди, лиш мінор осінній.
Плаче осінь, пізня і сумна.
Плаче небо вітром і дощами.
А в душі надірвана струна,
Музику поєднує з віршами.
І вона нечутно так звучить,
На частотах ніжності вібрує.
Цей посил в одну прекрасну мить
Той хто хоче чути, той почує.
Поведуть дороги до зими,
Будуть інші клопоти й турботи.
Сніг простелить білі килими,
На яких народжуються ноти.