*****
Начебто сон, промине
В цьому світі лихо все
І час-птах нам принесе
Щастя, ніжно огорне
Наші душі та серця
Ним, як матінка дитя,
Й жити з ним усе життя
Будемо ми – до кінця.
З щастям прийде і любов,
Що ненависть всю змете,
І, мов сонце золоте,
Грітиме нас знов і знов.
Будемо її нести
В серці неповторну мить
Кожну, доки стукотить
Серце, він, вона, я й ти.
Доля буде повсякчас –
Уночі, а також вдень
Усміхатися лишень,
Наче немовля, до нас.
Мрії світлі наші всі
І надії чарівні,
Й сподівання неземні
Втіляться у всій красі
У життя на світі цім,
У якому живемо.
Доки ми не помремо,
Житимемо в чарівнім
Щасті, що не має меж
Жодних й будемо всякчас,
Доки плине човен-час,
Ми здоровими всі теж,
Бо здоров’я – скарб у нас
Найцінніший у житті
І в моменти непрості,
Що приносить часом час.
Євген Ковальчук, 19. 11. 2021