Любії мої думки,
Ляжте на папері
У віршовані рядки
Й відчиніте двері
В світ, в якому залюбки
Всі живуть постійно,
Бо в них почуття й думки
Завжди гармонійно
Протікають, мов річки
В світі цім земному,
Бо живуть вони, думки,
В щасті неземному,
Що не має жодних меж,
Що не має краю.
Я із ними жити теж
Серцем всім бажаю.
І тоді мої думки,
Лігши на папері
У віршовані рядки,
Відчиняють двері
В той предивовижний світ.
Наче до оселі,
Входжу я, й мені привіт
Мешканці веселі
Шлють, приймають, мов свого
Друга, і у ньому
Протягом життя всього
В щасті неземному
Разом з ними я живу,
Не живу – раюю
Не у сні, а наяву,
А також працюю,
Щоби жив я так завжди
Й ті, що жити будуть
Після того, як туди
Всі вони прибудуть.
Євген Ковальчук, 17. 11. 2021