Горить свіча життя
Мого усяку щомить,
Бо серденька биття
У грудях ще звучить.
Свіча життя одна
Так само, як цей світ.
Колись згорить вона.
Вже повних тридцять літ
Вона горить в мені
Кожнісінькую мить
Крізь ночі та крізь дні –
Крізь час, який летить,
Мов птах у небесах.
Свіча мого життя.
Тримаю я в руках
Її. І почуття,
І думи всі вона
Запалює в мені,
Зі світом цим єдна
Їх дійсно, а не в сні.
Я з нею. В глибині
Вона є повсякчас,
Допоки у мені
Її вогонь не згас.
Її вогонь горить,
Але не палить, ні,
Тому що стукотить
Ще серце у мені,
Тому що я дишу
В цім світі кожну мить
І вірші ці пишу,
Щоб слід свій в нім лишить.
Горить свіча життя.
Погасне – вже навік.
Не буде ж вороття
Тоді в цей світ повік.
Євген Ковальчук, 14. 11. 2021