я опівночі прокинусь,
щоб закопати твої чари
на старезному городі
вмерлого торік сусіда.
я не можу зупинитись -
ти зачарувала гальма,
ти скупила все мастило,
підірвала всі каністри.
ми зустрінемось невдовзі,
одягнувшись у кольчуги,
будем здавлювати руки,
ніби ми якісь міністри.
лише феї, що в повітрі,
лише феї, що під светром,
лише феї будуть знати,
як обом нелегко жити.
