Я повертаюся додому... Знову
Як і завжди (о, скільки вже разів !)
Знімаю маску й кидаю додолу...
Я так давно зробити це хотів...
Знімаю маску... Втомлене обличчя
Болить від усмішок і від гримас...
І знову, ніби вдруге народився,
І знов клянусь, що це в останній раз !
Знімаю маску з мови і з вимови,
Зі звичок, зі смаків, з переконань,
Здираю все ! Я навіть вже готовий
Позбутись замаскованих бажань !...
Стою, мов голий... Самоспоглядання...
Без тіла... Без обличчя... Без ідей...
Німий... Безликий... Зиркаю востаннє,
Заплющив очі - зараз все пройде...
Задкую у куток... Рука завзято
Там нишпорить у пошуках лиця...
Вони всі тут! Яку ж мені узяти ?
Можливо підійде хоча б оця...
3.11.12 р. Corvin
1. У трех катренах Ви знімаєте маску, достатньо тільки раз
2. Шукаєте в кутку лице чи маску?
3. Знімати маску з мови неможливо, а тільки з мовлення Мова існує незалежно від того хто на ній розмовляє...
4. Нишпорить рука - звучить так ніби Ви не шукаєте, а викрадаєте
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, я акцентую, що ЗНІМАЮ МАСКУ.
Різні обличчя, отже й маски. Тут не має значення.
Знімаю маску з себе. Під нею інший я що розмовляє іншою мовою.
"Нишпорити" - не синонім "красти". Тут це "шукати, намацувати".
Таке враження що ви не доросли до цього вірша, а насправді просто ображена гордість намагається до чогось присікатися. Не доросли й до здорового сприйняття критики, шукаючи одразу недоліки в когось іншого. Але точно доросли до видалення неугодних коментарів, що розбавляють водоспад хвалебних лестощів, який не робить вас кращою та вправнішою і віршуванні , а просто тішить ваше самолюбство... Браво !