Я повертаюся додому... Знову
Як і завжди (о, скільки вже разів!)
Знімаю маску й кидаю додолу...
Я так давно зробити це хотів!
Знімаю маску... Втомлене обличчя
Болить від усмішок і від гримас...
І знову, ніби вдруге народився,
І знов клянусь, що це в останній раз!
Знімаю маску з мови і з вимови,
Зі звичок, зі смаків, з переконань,
Здираю все! Я навіть вже готовий
Позбутись замаскованих бажань !...
Стою, мов голий... Самоспоглядання...
Без тіла... Без обличчя... Без ідей...
Німий... Безликий... Зиркаю востаннє,
Заплющив очі — зараз все пройде...
Задкую у куток... Рука завзято
Там нишпорить у пошуках лиця...
Вони всі тут! Яку ж мені узяти?
Можливо, підійде хоча б оця...
3.11.12 р. Corvin
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2012
автор: Corvin